Щука

Сімейство щучих на Україні представлено одним видом - щукою. Вона є найбільш поширеним об'єктом промислу та спортивного рибальства.

 Щука має подовжене стреловидне тіло, велику і довгу голову із сильно витягнутим рилом і широкою пащею. Обидві щелепи виступають далеко вперед, причому нижня щелепа довша за верхню. На нижній щелепі знаходяться кликообразні зуби, на верхній, а також язиці та деяких інших кістках ротової порожнини - дрібні зуби, вістря яких спрямовані назад. За допомогою зубів щука лише утримує здобич, але не пережовує її - вона проковтує її цілком. Зуби у щуки непостійні. Вони випадають і замінюються новими, причому випадають не всі відразу, а поступово; відслужив певний строк зуб випадає, а поруч з'являється інший. Очі в щуки розташовані у верхній частині голови, що дозволяє їй оглядати великий простір, не повертаючи голови. Спинний плавець далеко відсунутий назад і розташовується над анальним. Тіло вкрите дрібною лускою, яка заходить на щоки і зяброві кришки.

 Уздовж тіла розташована повна бічна лінія, тобто прободенні луски в середньому ряду розташовані від голови до кінця чешуйного покриву. Слід зазначити, що у щуки окремі прободенні луски є також вище і нижче бічної лінії, завдяки чому вона добре сприймає рухомі предмети.

 Забарвлення тіла щуки піддається значним змінам. Зазвичай спина чорного кольору, боки світліше, а черевна частина біла з сірими плямами. Бока щуки усіяні невеликими біло-жовтими і темними плямами; зливаючись, вони утворюють різної ширини смужки. У глибоких водоймах забарвлення щуки темніше, ніж у дрібних, які заросли водяними рослинами. Її молодь у порівнянні зі старими особинами забарвлена ​​в світліші тони. Спинний, анальний і хвостовий плавці жовтувато-сірі з великою кількістю темних плям. Грудні й черевні плавці жовтувато-червоні.

 Щука тримається в різних місцях водойми. У ставках і озерах вона віддає перевагу неглибоким місцям, що заросли різними рослинами, в тіні навислих над водою дерев і кущів, серед корчів. Глибини в таких місцях невеликі. У річках щука живе як серед прибережних заростей, так і в більш глибоких місцях. Останнє властиво крупнішим особинам. У водосховищах вона більш численна в їх вершинах, а також поблизу гирл річок , що впадають у них, де є великі мілководдя і водна рослинність.

 Щука веде переважно осілий спосіб життя. Однак вона може полювати не тільки підстерігаючи здобич, але й активно виглядати її, для чого періодично пересувається по певній території. Частіше риба може стояти на одному місці нерухомо, лише злегка рухаючи спинним і хвостовим плавцями. Коли з'являється  пжертви вона робить три-чотири різких зустрічних до жертви руху, а іноді й кидок за жертвою, після чого знову повертається на старе місце. У зв'язку з таким способом життя в нагульний період її скупчення не спостерігаються.

 У жовтні - листопаді щука відходить від берегів на глибини. У міру охолодження води від берегів відходять і інші риби. Щука пересувається за ними, не припиняючи харчування. У результаті цього в глибоких ямах виникають її скупчення, які зберігаються протягом усієї зими.

 Ще під кригою (у березні - квітні) щука починає підходити до берегів на мілководні ділянки заплави, в затоки, балки, де є місця, придатні для нересту. Починає вона нереститися при температурі води близько 4-6 °, найбільш інтенсивно нереститься при температурі 7-13 °. У водосховищах у зв'язку зі слабким прогріванням води щука нереститься приблизно на місяць пізніше, нерест її більше розтягнуто в часі, ніж у річці. На нерестовищах щуки дно, як правило, тверде, покрито невеликими заростями торішньої, а іноді і нової трав'янистої рослинності, часто вкрите листям, гілками, стеблами торішніх рослин. Нерест її відбувається як у стоячій воді, так і на слабкій течії.

 Глибина на нерестовищах щуки не перевищує 0,3-1,2 м. Зазвичай вона нереститься на най мілкіших, щойно залитих прибережних ділянках заплави, глибина не більше 5 см.

 У міру підвищення рівня паводкових вод щука відкладає ікру на нових неглибоких ділянках. Нереститься щука групами. До складу груп входить самка й два-п'ять і більше самців. Ікрометання відбувається бурхливо. Під час нересту чути сплески води. При цьому у риб добре видно над водою спини і спинні плавники. Під час ікрометання щуки втрачають будь-яку обережність, плаваючи майже біля ніг людей, що стоять у воді. Нерест відбувається з однаковою інтенсивністю протягом цілих діб, якщо немає вітру і температура води не перевищує 15-16 °.

 У вітряну погоду нерест спостерігається лише в місцях, захищених від ударів хвиль. Самки, відкинувши ікру, відразу ж йдуть в глибшімісця, а самці частіше залишаються на нерестовищах. Відпливши трохи убік від упливаючої самки, вони приєднуються до іншої групи риб які ще нерестяться.
 
 Тому на нерестовищах спостерігається дещо більша кількість самців ніж самками. Самці щуки вперше можуть брати участь у розмноженні вже в однорічному віці. Основна їх маса дозріває у віці двох років. Самки дозрівають у двох-, трьорічному віці.

 Плодючість щуки залежить від її розмірів. Так, у щуки середньої течії Дніпра при довжині тіла 25 см і вазі 155 г виявлено 1,6 тис. ікринок, а у самки довжиною тіла 91 см і вагою У кг - 197 тис. ікринок.

 . Вимітані ікринки спочатку приклеюються до рослин, однак через кілька годин після запліднення їх клейкість втрачається, і вони опиняються на дні, де вільно лежать серед кущів і різних залишків рослин. У результаті цього ікринки  добре захищені від виїданням їх хижаками. Цьому ж сприяє і забарвлення ікринок - воно схоже на  колір минулорічної рослинності. ікринки , що застрягли серед кущиків, залишків рослин та коренів в меншій мірі схильні до замулення, ніж ті, що потрапляють на ділянки, позбавлені рослинності. Ікрометання серед рослинності сприяє також і тому, що з’явившись з ікринок личинки на деякий час "підвішуються" на рослини і проходять так звану стадію спокою, а пізніше вони тут ховаються. До того ж у цих місцях рясно розвивається дрібний рачків планктон, що служить їжею для молоді щуки.

 Нерестовища щуки відвідують багато видів риб - густера, окунь, плотва, йорж та інші. Вони поїдають виметану ікру щуки, що несприятливо позначається на чисельному відтворенні її потомства.

 Ікра у щуки велика - до 2,5 - 3 мм в діаметрі. Розвиток зародків триває довго: в залежності від температури води він триває протягом 1,5 - 2 тижнів. Потім з’являються личинки, вони мають жовтковий мішок, довжина їх не менше 6-7 мм. До розсмоктування жовткового мішка вони ховаються серед заростей, Личинки і мальки тримаються біля дна.

 Щуки живуть переважно в заплавних озерах, менше їх у затоках річок і особливо в руслах. Зростає щука дуже інтенсивно. Швидше вона росте в південних водоймах, ніж у північних. Так, наприклад, в нижній течії Дніпра однорічні щуки мали довжину близько 28-35 см, а у верхній течії Дніпра - близько 14 см.

 У перші роки життя самці і самки щуки зростають однаково, а в наступні - самки ростуть швидше самців. У водосховищах Дніпра в уловах трапляються щуки до 12 -річного віку. Їх розміри досягають 110 см, а вага - 13-15 кг. Після розсмоктування жовткового міхура щурята харчуються тваринними організмами, що живуть у воді - рачками, мотилем. Приблизно через місяць після народження вони починають поїдати мальків інших риб. Мальки щуки харчуються як рибою, так і різними водними організмами. Проте з віком у харчуванні щуки все більшу роль відіграє риба і меншу - інші тварини. Наприклад, в деяких озерах Волині щуки розміром 5,5 см харчувалися в основному донними тваринами, переважно поденками, ручейниками, водяними осликами, черв'яками та іншими, а також рачками, що живуть у товщі води. У харчуванні щук розміром 7-10 см донні тварини відходять на другий план, і перше місце займають мальки риб (плотва, уклея та ін.) Основу харчування щуки становить, мабуть, та риба, яка в даному водоймі представлена найбільшою чисельністю. Наприклад, навесні в нижній течії Південного Бугу вона у великій кількості поїдала тарань, бичків, пузанков, тюльку; в Каховському водосховищі - переважно плітку і густеру; у верхній течії Дніпра в преднерестовий період - плотву, окуня, густеру, а в післянерестовий - плотву, в'юнів, жаб.

 Протягом доби щука харчується з різною інтенсивністю. Наприклад, у верхній течії Дніпра в серпні найбільш інтенсивно вона харчувалася близько полудня і перед вечором. У червні інтенсивність її харчування зростала з другої половини дня до опівночі. Те ж спостерігалося й у вересні. Мабуть, дворазове посилення харчування в квітні пов'язане з різким підвищенням жора щуки після нерестового періоду.

 Під час нересту щука не перестає харчуватися, але в порівнянні з нагульним періодом інтенсивність харчування трохи зменшується.

 Область розповсюдження щуки величезна. На Україні вона численна усюди: і у великих, і в середніх, і в малих річках, і в ставках, і в озерах, і навіть у деяких болотах. Менш численна вона в гірських річках з холодною водою, швидкими перекатами і порогами. Відсутня в заморних і в промерзаючих в зимовий період водоймах. У водосховищах Дніпра чисельність щуки зменшується  у зв'язку з погіршенням умов її розмноження в порівнянні з річкою до зарегулювання. В даний час кількість щуки зменшилося в ділянках водосховищ розташованих біля гребель у порівнянні з їх вершинами, де умови для її ікрометання дещо сприятливіші.

 Щука є перспективним об'єктом ставкового рибництва. Її рекомендується вселяти у водойми, в яких багато малоцінної риби. Одночасно вона може бути і санітаром, споживаючи ослаблену і хвору рибу.