Рибалка

Рибалка в Україні ::.. Статті про риболовлю ::.. Поплавцева снасть для дальнього закиду

Поплавцева снасть для дальнього закиду


На початку єдиним надійним способом виконання дальнього закиду під час ловитви риби на поплавцеву вудочку був такий, за якого оснащення поступово тяглась течією на потрібну відстань. Але технічна думка не стояла на місці, і з появою безінерційних котушок, із застосуванням штучних матеріалів для виготовлення вудлищ, відбулося справжнє народження снасті для дальнього закиду. В даний час під дальнім закидом розуміють такий спосіб ловитви, за якого довжина ліски від кінця вудлища до поплавця в декілька разів перевищує довжину самого вудлища.

Як і в спінінгу, вудлище для дальнього закиду має бути оснащене пропускними кільцями й безінерційною котушкою. Бажано, щоб довжина його була в межах 3,7-4 м з 12-16 пропускними кільцями з високими ніжками. Таке часте й високе розміщення кілець дозволяє більш рівномірно розділити навантаження на вудлище й, що найважливіше, віддалити від нього ліску, а також зменшити амплітуду її биття між кільцями під час закиду.

 

За будовою й класом вудлища закордонних фірм для дальнього закиду, як правило, поділяються на три основні категорії. Ця градація відбувається за показником "Test Weight", котрий являє собою ні що інше, як діапазон ваги оснащення в грамах, котрі можна закидати вудлищем без ризику поломки.

Отож: 5-20 г – м’яке, легкий клас; 10-40 г – середнє, середній клас; 20-65 г – жорстке, важкий клас. Цей показник зазвичай наноситься на окоренкове коліно фірмою-виробником разом з фірмовим знаком. В рибальському спорті та для ловитви більшості прісноводних риб можна використовувати вудлища, що входять до першої групи.

Всі вудлища мають майже параболічну будову. Під час виводження крупних екземплярів більша частина вудлища вигнеться так, що стане наче продовженням ліски, й усе навантаження розподілиться рівномірно за всім хлистом.

Під час ловитви за допомогою дальнього закиду зазвичай застосовується безінерційна котушка з відкритою шпулею. Зупинимося на найбільш популярних котушках «спідничного» типу чи типу “match”. Їхні достоїнства очевидні – простота під час роботи, конструктивна надійність, відносно низька вартість. Ці котушки випускаються найбільш масово. Підбираючи котушку, перш за все, визначають для себе її розмір, котрий конструкційно безпосередньо пов’язаний з діаметром шпулі. Зазвичай достатньою є місткість 180-200 м ліски діаметром 0,15 мм, при цьому перевагу слід надавати котушкам з великим діаметром шпулі – ліска менше закручується.

В будь-якому рибальському оснащенні не буває другорядних елементів, котрі не впливали б на результат ловитви. І все ж в оснащенні для дальнього закиду головною ланкою є поплавець, котрий визначає характер поведінки всього оснащення, тобто її аеродинаміку під час польоту й гідродинаміку у воді під час управління нею. Це пов’язано з тим, що практично завжди більша частина ваги всього оснащення для дальнього закиду сконцентрована саме в поплавці, точніше, в його трамовій частині.

Як поводить себе оснащення під час польоту в ідеалі, можна зрозуміти зі схеми на рис. 1. Щоб не ускладнювати схему, тут не зазначена сила гальмування, яка також визначає дальність та траєкторію польоту оснащення та діє в напрямку F, але в протилежному напрямку.

 

Схема полета оснастки

 

Рис. 1. Схема польоту оснащення: 1 – ліска; 2 – поплавець; 3 – огрузка; F – напрямок зусилля під час закиду; Р – напрямок сили тяжіння; N – напрямок польоту оснащення.

Увесь час польоту поплавець «тягне» оснащення за собою, окрім кінцевої стадії – планерування у воду. Тут вже огрузка, через менший вплив на неї потоку повітря (огрузка має меншу питому вагу та суттєво меншу сумарну поверхню, ніж поплавець), виходить вперед. В підсумку, все оснащення витягується в одну пряму лінію й м’яко лягає на воду. Доречи, основною проблемою багатьох рибалок, що стосується техніки дальнього закиду, як раз стане остання стадія, оскільки ідеальною вона стає не автоматично, але є результатом грамотного вибору дуги чи траєкторії польоту й зусилля під час закиду. Якщо траєкторія буде занадто високою, то оснащення розвернеться в лінію далеко від води й під кутом до її поверхні. Під час приводнення огрузка впаде на поплавець і виникне висока ймовірність зашморгу. За низької траєкторії польоту, ще до припинення поступального руху, все оснащення (причому з сильним сплеском) вріжеться й воду. Зазвичай в цьому випадку гачок захльостується за ліску вище поплавця.

Як правило, на практиці, особливо за умови зустрічного вітру, оснащення посилають трохи сильніше, ніж це потрібно, потім плавно пригальмовують схід ліски з котушки. Це покращує динаміку польоту оснащення й підвищує точність закиду. Різко гальмувати не можна, тому що ліска, спрацювавши як пружина, відкине оснащення назад. Наслідки при цьому можуть бути найгірші, аж до повного заплутування оснащення чи обриву ліски.

Нижня трамова частина поплавця має бути важкою ще й за іншої причини. Справа в тому, що більша частина ковзних поплавців для дальнього закиду конструюється з однією точкою кріплення до ліски. Це необхідно для того, щоб максимально пришвидшити занурення оснащення на задану глибину, особливо у важких умовах ловитви: сильна течія чи боковий вітер, велика глибина в місці ловитви. Але в поплавцях з однією точкою кріплення, як і в типових любительських конструкціях, на відміну від поплавців з двома, як мінімум, точками кріплення, є проблема з остійністю при виконанні маніпуляцій з оснащенням вже під час ловитви. Обважнення нижньої частини поплавця практично дозволяє зняти цю проблему.

Поплавець циліндричної форми на рис. 2 використовується за невеликої дальності закиду та за умови спокійних умов ловитви, вага огрузки при цьому, як правило, не перевищує 5 г. Тіло його виготовляється з бальси чи зі спеціальним чином оброблених плодових стеблів рогозу чи проса. Діаметр тіла цих поплавців становить 4-6 мм.

 

Конструкции скользящих спортивных поплавков

 

Рис. 2. Типові конструкції ковзних спортивних поплавців: 1 – антена; 2 – кіль; 3 – тіло поплавця; 4 – стабілізатор.

Поплавці на рис. 2а, 2б, 2в – мають збільшену вантажопідйомність, крім того, через широку нижню важку частину відрізняються значною остійністю. Вони використовуються, коли необхідна велика дальність закиду з хорошою точністю. Вага оснащення в цьому випадку досягає 20 г та більше. Діаметр тіла, в залежності від вантажопідйомності, коливається від 10 до 30 мм, а довжина – від 30 до 50 мм.

Антена повинна мати діаметр 5-6 мм. Для збільшення чутливості поплавця виготовляють складену антену діаметром 3-4 мм, як показано на рис. 2в. Її довжина не перевищує 1/6 довжини всього поплавця. Часто для покращення аеродинамічних характеристик поплавця його верхню частину (нижче за сигнальну ділянку) споряджають стабілізатором, як це показано на рис. 2г. Деталі стабілізатора вирізають з тонкого листового лавсану й вклеюють в прорізи на антені. Довжина всіх поплавців коливається від 200 до 400 мм. Нижню, трамову частину цих поплавців необхідно додатково підвантажувати.

 

Схема нижней части поплавка

 

Ри с. 3. Схема нижньої частини поплавця з підвантаженням: 1 – антена; 2 – тіло поплавця; 3 – контейнер; 4 – підвантаження (свинцавий дріб чи вольфрамовий стрижень); 5 – різьблення; 6 – наконечник; 7 – вушко.

Кіль являє собою дві деталі, що згвинчуються між собою, - контейнер та наконечник. Зазвичай їх виготовляють з латуні, бо цей матеріал є технологічним і майже не підлягає корозії. Крайня частина наконечника виготовляється у вигляді кульки діаметром 4-5 мм. Потім з боків кулька симетрично зточується до товщини 1,5-2 мм. В центрі ділянки, що утворилася, свердлять отвір діаметром 3 мм та зенкують його краї. Виходить вушко, в котре потім вводиться застібка для кріплення поплавця на ліску. Вага додаткової огрузки має визначене обмеження. Як показує практика, потрібно, щоб поплавець після приводнення лежав на воді з трохи притопленою трамовою частиною. Таке його положення значно полегшує прохід ліски крізь пропускний отвір застібки й пришвидшує занурення оснащення на задану глибину. Звичайно, це актуально лише за значної глибини чи сильного бокового зносу всього оснащення (вітер, течія). Іноді, нехтуючи аеродинамікою оснащення, доводиться концентрувати її основну масу в огрузці. Наприклад, за умови сильного бокового вітру, його тиск на ліску може виявитись настільки вагомим, що легка огрузка просто не зможе тягти за собою ліску, тобто не буде занурюватись.

Західні фірми, що виробляють поплавці для дальнього закиду, пропонують свій варіант додаткової огрузки кіля. Окремо продаються циліндричні деталі різноманітної довжини й ваги, котрі можна згвинчувати за допомогою різьблення одні з одними та з деталями кіля готового поплавця.

 

Поплавки со стационарным креплением на леске

 

Рис. 4. Поплавці зі стаціонарним кріпленням на лісці.

Часто, коли глибина в місці ловитви невелика (менша за половину вудлища) чи робиться ставка на верховодну рибу, в оснащенні для дальнього закиду використовують поплавці зі стаціонарним кріпленням на лісці. З них більш за все підходять важкі варіанти поплавців серії «Фаворит», «Траллер», «Консул», та «Форвард». В них цілком задовільна аеродинаміка й гарна остійність завдяки наявності в конструкції довгого та масивного металічного кіля, а також, як мінімум, двох точок кріплення до ліски. Як правило, поплавець поєднується з ліскою за допомогою застібки.

Зазвичай в оснащенні для дальнього закиду використовуються дві основні системи розміщення тягарців: огрузка, що розподілена у вигляді «гірлянди», та концентрована огрузка. Варіант огрузки, що зображений на рис. 5а, використовується під час ловитви на невеликій глибині, щоб запобігти сильного сплеску від оснащення, що падає у воду. Крім того, такий варіант розміщення тягарців використовується, коли риба клює обережно та необхідно максимально вповільнити занурення насадки, примушуючи оснащення планерувати під водою. Відстань між тягарцями в «гірлянді» складає від 30 до 50 мм, відстань від «гірлянди» до підпаска – 100-200 мм. Тип огрузки, що зображений на рис. 5б, в застосовується у важких оснащеннях за великої глибини й достатньо активного клювання риби. Відстань до підпаска тут також 100-200 мм.

 

Типы огрузки, применяемые при дальнем забросе

 

Рис. 5. Типи отгрузки, що застосовуються в дальньому закиді.

В якості отгрузки для дальнього закиду використовуються як дробинки діаметром від 3 до 5 мм (рис. 5а, в), так і комбінація їх з ковзними оливками вагою від 1 до 3 г (рис. 5б). В останньому випадку як між самими оливками, так і дробинкою, що їх стопорить, можна встановити короткі відрізки хлорвінілової ізоляції від дротів. Це запобігає розбивання тягарців одне об одного.

Важливим елементом монтування оснащення, котрий багато в чому визначає її працездатність, є стопорні вузли. Як правило, їх в'яжеться два. Верхній стопорний вузол визначає глибину занурення, нижній – відділяє поплавець від огрузки, що зменшує ймовірність зашморгів.

 

Схема оснастки для дальнего заброса

 

Рис. 6. Схема оснащення для дальнього закиду: 1 – ліска; 2 – стопорний вузол; 3 – намистинка; 4 – поплавець; 5 – застібка; 6 – огрузка; 7 – підпасок; 8 – повідець; 9 – гачок.

Відстань від огрузки до поплавця зазвичай не менша за півтори довжини поплавця. Іноді в'яжеться ще й третій вузол – індикатор дальності закиду. Він показує, скільки потрібно підмотати після закиду ліски, щоб снасть опинилась в зоні прикорму. До стопорних вузлів ставлять жорсткі вимоги: вони мають вільно проходити крізь пропускні кільця і при цьому не зсуватись зі встановленого положення на лісці; бути довговічними. Цим вимогам відповідає вузол, зображений на рис. 7.

 

Вязка стопорного узла

 

Рис. 7. В'язання стопрного вузла.

Вузол затягується не одразу, а поступово, з постійним випробовуванням того, з яким зусиллям він рухається ліскою. Слабкий вузол під час виконання закидів, проходячи через кільця й чіпляючи їх, буде зсуватись зі встановленого місця. Занадто тугий вузол під час його пересування ліскою буде її деформувати й скручувати, що з часом поівністю зіпсує її. Для в'язання стопорних вузлів зазвичай використовується комбінована – капрон з бавовною – нитка яскравого кольору діаметром 0,8-1,0 мм. Після затягування вузла вільні кінці нитки підрізаються. Стопорний вузол, що зображений на рис. 7, ніколи не розпоскається самовільно. Для того, щоб стопорні вузли не проскакували крізь кільце застібки поплавця, між цими елементами оснащення з обох боків від застібки на ліску надягають по одній намистинці. Вони мають вільно пересуватись ліскою, не проходячи крізь кільце застібки, а в їхніх отворах не мають застрягати стопорні вузли. Якщо намистинки будуть рухатися ліскою зі значним гальмуванням, то під час шводкого підмотування ліски верхню намистинку може протягти крізь кільця вудлища. Якщо рибалка цього не помітил, то під час наступного закиду ліска обов'язково обірветься. Зовнішній діаметр намистинокзазвичає не перевищує 3 мм.

Коли в місці ловитви доволі часто зустрічаються «мертві» зачіплювання, слід встановити повідеці, діаметр котрого може бути всього на 0,02 мм менший за діаметр основної ліски. Для дальнього закиду зазвичай використовують достатньо тонкі ліски діаметром 0,12-0,15 мм. Це дозволяє дегко, не перевантажуючи вудлище, виконувати дальні закиди, а також значно полегшує управління оснащенням. Гачок підбирається відповідно до насадки, що використовується, та очікуваного розміру й виду здобичі.

В техніці ловитви можна виділити декілька найбільш важливих елементів: закидування оснащення, приведення оснащення до робочого положення, проведення, закидування прикорму, підсікання й виводження риби.

Під час виконання дальнього закиду посилання оснащення виконується з поступовим ускоренням та набагато м'якіше, порівняно з технікою, що застосовуєтсья, наприклад, в спінінгу. Це пов'язане з характерною конструкцією вудлищ для дальнього закиду, котрі відрізняються м'яким кінчиком і жорсткою нижньою частиною. За дуже різкого посилання оснащення кінчик вудлища на якийсь час залишиться на місці через силу інерції, а більш жорстка частина вудлища піде вперед. За критичного навантаження такого типу верхню частину вудлища наче «зрізає».

Також вудлище можна зламати, якщо перед закидом неправильно встановити звис оснащення. Через велику довжину ліски від тюльпана до гачка в момент замаху може статися зачеплення оснащення за розташовані позаду рибалки траву чи кущі. В кращему випадку в цій ситуації обірветься оснащення, в гіршому – зламається кінчик вудлища.

Довгой звис вимушено практикується під час дальнього закиду зі стаціонарним крепленням поплавця на лісці. Якщо використовувати оснащення з ковзним поплавцем з вудлищем довжиною 4 м, звис зазвичай не перевищує 1,5 м. Як показує досвід, короткий звис оснащення значно збільшує точність закиду, при цьому практично не впливаючи на його дальність. Перед кожним закидуванням слід перевіряти, чи вільно проходить ліска крізьпропускні кільця, тому що ослаблення її напруження, наприклад, під час надягання насадки на гачок, може привести до обкручування ліски навколо вудлища поблизу тюльпану, що також може призвести до трагічних наслідків для всього оснащення в цілому.

Як вже зазначалось раніше, головним під час виконання закиду є підбір оптимального зусилля та висоти оснащення, що базується на умовах ловитви та технічних можливостях снасті. Це відчуття оволодіння снастю приходить з досвідом в результаті занять, краще під керівництвом кваліфікованого тренера.

Під час ловитви на дальній закид рибалці більш за все заважає боковий вітер, тим більш, якщо він ще й дує за течією. Ліска при ціьому сильно парусить та лягає на воду великою дугою, що сильно ускладнює підсікання. Оснащення в цьому випадку стає некерованим, її швидко виносить з зони ловитви. Щоб зменшити такий негативний вплив, потрібно: по-перше, застосовувати максимально тонку за умови ловитви ліску й достатньо важке оснащення; по-друге, ще до приводнення оснащення його треба активно загальмувати, щоб ліска максимально випрямилася. Одночасно з тим, коли оснащення торкнеться води, кінчик вудлища занурюється приблизно на 0,5 м під воду, і тому потрібно виконати швидку підмотку декількох метрів аж до повного занурення всієї ліски, що лежить на воді. Цей нескладний прийом приведення оснащення в робоче положення значно покращує управління нею в складних умовах ловитви.

Основним технічним прийомом під час ловитви на дальній закид є проведення. Вона полягає в коротких та плавних переміщеннях оснащення в зоні ловитви з необхідними паузами між ними. Ці маніпуляції виконуються за допомогою вудлища й котушки. Якісною проводка буде тільки коли ліска витягнута (коли відсутня слабкість натягнення ліски між кінчиком вудлища й поплавцем). Хорошой зв'язок з оснащенням дозволя своєчасно реагувати на клювання. 

Під час ловитви в течії, проведення виконується з постійним гальмуванням руху оснащення чи з короткими пригальмовуваннями та з паузами між ними. Таким чином досягається приваблива гра насадження, що спонукає рибу до активного хапання. У відповідності до оптимальної, за умовами ловитви, траекторії проведення, розподіляється й прикорм, з поступовою натсупною концентрацією його в тій частині зони, де найбільн часто відбуваються клювання.

Для ловитви на дальній закид слід збільшити кількість баласту й долю компонентів прикормлення, що їх пов'язують. Це необхідно для далекого (30-40 м) закиду кульки з  прикорму без її руйнування в повітрі. Часта помилка багатьох недосвідчених рибалок полягає в тому, що вони сильно розкручують кінчиками пальців кульку прикорму, коли кидають її рукою. В цьому випадку навіть кульку, що зроблена з в'язкої речовини, розриває відцентрованя сила. Правильно кидати прикорм на великі відстані ще треба навчитись. Друга розповсюджена помилка – закидування занадто великих кульок. Оптимальною є кулька, що за розміром не перевищує куряче яйце.

Останнім часом, щоб полегшити закид і покращити точність потрапляння приманки, багато хто з рибалок почав використовувати спеціальні рогатки. Західні фірми, що вироюляють рибальське спорядження, випускають такі рогатки в широкому асортименті з різноманітними об'ємами контейнера та різною потужністю.

Клювання, підсікання й виводження риби – це нероздільно пов'язані між собою елементи техніки ловитви, що завершують зусилля рибалки, направлені на досягнення успіху. Як правило, клювання виражається у зникненні під водою сигнальної частини поплавця чи в помітному підйомі антени. Характер клювання залежить від виду риби та її активності.

Недосвідчені рибалки часто приймають за клювання чіпляння гачком дна чи вихід огрузки на мілководдя. За характерною зміною положення поплавця має слідувати негайне, але м'яке підсікання з невеликою амплітудою. Сильне підсікання з великою амплітудою може призвести до обривання повідця чи губи в риби, або навіть пошкодження вудлища.

Якщо риба опинилась на гачку, то перш за все треба включити стопор зворотного ходу на котушці. Потім настає стадія виводження, характер і темп якої залежить від розміру й вигляду здобичі відносно до можливостей всього оснащення в цілому. Також надійно має працювати фрікційне гальмо на котушці. Якщо на гачку досить великий екземпляр, слід застосовувати тактику «викачування» здобичі, підтягуючи її вудлищем з наступним підбором ліски котушкою після повернення кінчика вудлища до нижньої робочої позиції (зазвичай 45° відносно обрію). Спроби витягти крупну рибу тільки задопомогою котушки зазвичай призводять до надмірного витягування ліски й деформування її під час проходження крізь кільця. Як правило, така ліска буде проявляти тенденцію до скручування з утворенням «бороди». Для тонкої ліски це велика неприємність. Якщо здобич невелика, то її, не гаючи час, виводжують за допомоги котушки, а на останній стадії приймають рибу підсаком. Якщо довжина вудлища дорівнює приблизно 4 м, а його кут відносно обрію під час виводження зазвичай не перевищує 60°, то довжина підсака має бути не меншою за 2,5-3 м.

В заверешенні хотілося б сказати, що сучасне, грамотно облаштоване, збалансоване оснащення для дальнього закиду значно розширює можливості рибалки, особливо на великих водоймах. Вона дозволяє дістати обережну крупну рибу, що стоїть далеко й на великій глибині. Виводження ж великої здобичі довгою й тонкою ліскою буде дуже приємним та надовго залишиться в пам'яті.

 

А. Маілков



 
Секрети ловлі карася та лина
Ловля риби на "самодур" і "доріжку" в чорному морі
Спорядження для риболовлі. Одяг, взуття
Чи легко зловити трофейну щуку
Поплавцева снасть для дальнього закиду
Кінець жовтня - щуча пора!
Календар рибалки: вересень
Ловля карася "взасос"
Сучасна спортивна снасть для ловлі коропа


Комментарии к статье

Имя:
Ваш коментарий:

Введите код протекции
стрелка


Поплавцева снасть для дальнього закиду Рейтинг: 4,71 Отзывов: 1