Рибалка

Рибалка в Україні ::.. Статті про риболовлю ::.. Сучасна спортивна снасть для ловлі коропа

Сучасна спортивна снасть для ловлі коропа


Сучасна спортивна снасть для ловлі коропа

Продовжуючи розповідь про побачений на Першому кубку світу по ловлі коропа («Рибалка-Elite», № 3 за 1996 рік), зупинюсь докладніше на екіпіруванні спортсменів і європейському досвіді ловлі цієї риби. Практично невідома в нашій країні техніка ловлі коропу з далеким закидом насадки, використанням підставки «rod-pod» та електронних сигналізаторів покльовки вже давно й успішно застосовується спортсменами й аматорами на Заході для полювання на коропа у великих озерах, водоймищах, іноді - у річках. Присутність на змаганнях у Франції провідних спортсменів – «короп’ятників» з усього світу дозволяє припустити, що все побачене на озері Фішабіль – є дійсно найкращим з того, що є на сьогодні в спортивній ловлі коропа. Зрозуміло, снасті, застосовувані професіоналами, - вироби екстракласу, а отже дуже дорогі. Однак загальні принципи оснащення вудлища, вимоги, що пред’являються до кожного елементу снасті, техніка закиду й тактика ловлі цілком можуть бути взяті на озброєння російськими рибалками.

Вудилища

Необхідність закидати важке (80-100 грамів) грузило на 100 метрів і більше вимагає застосування потужних, дуже твердих вудлищ напівпараболічної конструкції. Звичайна довжина коропової вудки - 3,5 метра, хоча деякі рибалки для збільшення дальності закиду віддають перевагу й вудилищам 4,5 метра. Довге, але досить тверде вудлище дозволяє далеко посилати оснащення, не форсуючи закид, відповідно, виключається ризик обірвати ліски або зламати саму вудку. Ви легко розпізнаєте коропове вудлище на вітрині рибальського магазину по висунутому далеко вперед котушкоутримувачем з короткою рукояткою. Інша рукоятка знаходиться в біля самого комля вудлища. Таке розміщення рукояток обумовлюється особливістю закиду: головне зусилля припадає на комель, а кисть правої руки, розташована поблизу котушки, - це лише точка, навколо якої відбувається обертання вудлища під час закиду. Останнім часом на прилавках наших магазинів можна зустріти спеціальні коропові вудлища фірм Silstar, D.A.M та інших.

Котушки

Застосування сучасних силових безінерційних котушок цілком виправдано, особливо якщо враховувати розміри можливої здобичі. Але навіть із такою котушкою процес виводжування полягає в поперемінному підтягуванні риби вудлищем і підмотуванні ліски. Мені не доводилося спостерігати, щоб хтось з професіоналів тягнув великого коропа як на лебідці, використовуючи лише потужність котушки. Інша відмінна риса коропових котушок - широка, великого діаметру шпуля, що дозволяє виконувати найбільш дальні закиди. Вона повинна вміщати не менше 200 метрів ліски діаметром 0,3 міліметри, що збільшує можливості при виважуванні великого екземпляру. Конструкція повинна забезпечувати дуже рівномірне заповнення шпулі, що сприяє збільшенню дальності закиду. Приклад такої котушки - TS 6000T фірми Daiwa. Останнє слово рибальської техніки - коропові котушки, що мають одночасно два регульовані гальма (наприклад, "Baitrunner" AR GT фірми Shimano). При покльовці починає працювати допоміжне, дуже м'яке гальмо, яке дозволяє коропові змотувати луску з котушки з мінімальним зусиллям. Короп ніколи не потягне вудку й не зірветься з гачка через постійний натяг ліски. Після підсікання вмикається основне гальмо, відрегульоване за максимальним розривним навантаженням ліски. Коли короп потужними ривками загрожує порвати снасть, котушка автоматично скидає кілька витків ліски.

Ліска

Флуоресціююча ліска, яка ще не отримала визнання в наших рибалок, вже давно користується цілком обґрунтованою популярністю на заході. Річ у тім, що рибу абсолютно не насторожують яскраві кольори цих лісок, а от спостереження за нею під час виважування значно спрощується. Бажання деяких рибалок «перестрахуватись», відправляючись на риболовлю з ліскою великого діаметру, є невиправданим з двох причин: по-перше, з товстою ліскою нема чого й думати про далекий закид насадки, але ж далекий закид - це не самоціль, а, найчастіше, вимушена необхідність (коли короп обережний і стоїть далеко від берега); по-друге, запасу міцності ліски діаметром 0,35 міліметра (найбільш ходовий в «короп’ятників») цілком достатньо для виважування екземплярів вагою більше десяти кілограмів.

Грузило

Це важливий елемент коропового оснащення. Його форма вибирається з урахуванням характеру дна водойми. Для мулистого дна найкращим є шароподібне грузило, а для більш щільного глинистого кращим буде грузило-«оливка», яке легше входить в ґрунт. Річ у тому, що грузило ніби застрягає в донному ґрунті й при покльовці коропа сприяє самопідсіканню. З цієї ж причині вага грузила повинна знаходитись в діапазоні 80-100 грамів. Тільки таке важке грузило забезпечує надійне самозасікання великого коропа. Далеко закинути грузило вагою 100 грамів - завдання не з легких. Відповідність потужності вудлища вазі приманки, що закидається, - ось ключ до успіху.

Повідець

Незважаючи на свою відносну високу ціну, плетені ліски знайшли собі шанувальників як серед закордонних, так і серед російських рибалок. Головна особливість цих лісок - набагато більш висока міцність у порівнянні зі звичайними лісками того ж діаметру. І хоча в плетених лісок є ряд недоліків (вони плутаються, важко зав'язуються, позбавлені амортизуючи властивостей, мають підвищене тертя в кільцях вудлища), проте вони є ідеальним матеріалом для виготовлення коропових повідців завдяки своїй міцності й гнучкості. Довжина повідця має величезне значення, адже при «глухому» монтажі саме довжиною повідця визначається та відстань, яку зможе пропливти короп з гачком у роті, перш ніж відбудеться самопідсікання! У Франції у водоймах, які не зазнають сильного пресу з боку мисливців за коропом, рибалки застосовують досить короткі (до 10-20 сантиметрів) повідці, тому що короп сміливо бере насадку, яка лежить на дні, й безбоязно починає рух. До того ж, чим коротшим є повідець, тим менша ймовірність його захлестування за основну ліску. На чемпіонаті світу у Фішабіле багато спортсменів застосовували більш довгі повідці. Справа в тому, що вся вловлена риба озера Фішабіль випускається назад у водойму (популярний на заході принцип рибного лову «no-kill»), і багато коропів накопичили негативний досвід, побувавши на гачку в рибалки. Взявши в рот бойл разом з гачком, короп починає рух дуже обережно, ніби очікуючи пастки. Не відчувши опору, він рухається все сміливіше.. Саме тут і дається взнаки перевага довгого (до 40 сантиметрів) повідця. Звичайним же на змаганнях був повідець довжиною 20-25 сантиметрів.

Гачки

Для коропової риболовлі необхідні спеціальні ковані гачки чорного або темно-коричневого кольори з колечком. Багато провідних закордонних фірм - виробники рибальських снастей - випускають серії спеціальних коропових гачків. Розмір гачка повинен відповідати діаметру бойла й розміру планованої здобичі. Більшість спортсменів користувалися у Франції гачками № 2-4 (№ 8-9 за вітчизняної класифікацією), орієнтуючись на вилов коропа вагою 8-12 кілограмів, і застосовували бойлы діаметром 18-20 міліметрів.

Кріплення ліски

За даного способу ловлі насадку не надівають безпосередньо на гачок, а прив’язують до нього. Цетак зване ліскове кріплення. Лише так можна ловити на бойли! Справа в тому, що твердий бойл, надягнутий безпосередньо на гачок, повністю закриє жало й при підсіканні просто вискочить з пащі коропа. При застосуванні волосяного монтажу гачок є повністю вільним для підсікання й дозволяє більш успішно ловити навіть на традиційні насадки: кукурудзу, горох, картоплю тощо. Існує два способи прив'язування бойла до гачка. Найчастіше один або кілька бойлів кріплять на припуску волосіні, що залишився після прив'язування гачка до повідця (так званий «волос»). Довжина волосу залежить від розміру гачка, діаметру та кількості бойлів. Щоб гачок краще зачепився в пащі риби, на цівку надягають кембрик довжиною близько 1,5 сантиметра, при цьому волос має відходити від гачка приблизно в середині цівки. Отже, спочатку на повідець надівається кембрик, потім прив’язується гачок. Довжина волосу для кріплення одного бойла діаметром 16 міліметрів має дорівнювати приблизно 4 сантиметри; на кінці волосу завчасно робиться петелька для стопору. Кембрик зсувають на цівку гачка. За допомогою спеціальної голки із загином на кінці на волос надягають бойл, у петельку вставляють стопор і бойл зсувають по волосу аж до стопору. Щоб перевірити правильність монтажу, потрібно перекинути повідець з гачком і прив'язаним до нього бойлом через вказівний палець руки, потягнути за протилежний край, і якщо з наближенням до пальця гачок повертається до нього жалом і норовить встромитись в шкіру, отже, так само він поводитиметься при зустрічі з нижньою губою коропа. Якщо цього не відбувається, слід змінити довжину кембрика. Існує ще один спосіб кріплення: один або трохи бойлов, попередньо нанизаних на волос й закріплених стопором, прив'язують до цівки гачка в місці його вигину. Якщо зробити волос у вигляді петлі, а по окружності бойла неглибокий надріз (тонким лезом), то можна прикріпити бойл до гачка, затиснувши волосся в розрізі. У цьому випадку голка й стопор не потрібні.

Бойли

Популярність бойлів в Європі збільшується з кожним роком, вони сильно потіснили традиційні насадки для коропа (кукурудзу, квасолю, хробака, опариша). Прилавки спеціалізованих рибальських магазинів завалені пакетиками з бойлами різноманітних діаметрів, кольору й запаху. Вартість 1 кілограму бойлів - $30, але це не заважає аматорам використовувати їх під час рибалки, витрачаючи дві третини всього запасу на підгодовування місця.

У чому ж причина такої популярності бойлів? Вони легко вбирають і довго зберігають добавки-ароматизатори; набувають будь-якого кольору; прикріплені до гачка за допомогою волосяного монтажу, дуже добре тримаються на ньому; але головне - дозволяють селекціонувати здобич. Лише великий короп, маючи потужний ротовий апарат, здатний розкусити бойл, отже, інша риба їм не зацікавиться. По ходу змагань на озері Фішабіль деякі команди намагались насаджувати замість бойлів кукурудзу або хробака, й час від часу реєстрували покльовки... ляща, якого теж було багато в озері, але як раз його не зараховували в залік!

Навіть професіонали підкреслюють, що бойли - зовсім не єдина насадка для ловлі коропу. Чи завжди вони є кращими за інші приманки? Річ у тому, що в Європі короп звик до цих яскравих і смачних кульок, які рибалки щедро розкидають в якості підгодовування. Зрозуміло, що в таких водоймах короп спеціально шукає бойли й надає перевагу їм перед будь-якою іншою 

насадкою. Якщо ви опинитесь на водоймі, де короп не звик до бойлів, можна успішно ловитийого на кукурудзу, горох, картоплю, використовуючи однак волосяний монтаж, або ж привчити коропа до бойлів, підгодовуючи ними місце майбутньої ловлі.

Бойли бувають плаваючі й потопаючі. Озеро Фішабіль має досить мулисте дно, що подекуди заросло водоростями, і цілком логічно, що 80 відсотків учасників змагань використовували плаваючі бойли, які, піднімаючись над дном, стають більш доступними для коропа. Висота підйому обмежується дробинкою, закріпленої на повідці.

Якщо дно чисте й тверде, можна використовувати потопаючі бойли. Вони ж використовуються для підгодовування. Нерідко на волос нанизують не один, а кілька бойлів. Якщо ви не знаєте, якому з двох типів надає перевагу риба в даній водоймі, то можна порекомендувати монтаж з двома бойлами. Потопаючий бойл лежить на дні, а плаваючий, прив'язаний до цівки, знаходиться вище. Короп сам вибере бойл «на власний смак». У прозорій воді колір бойлів має певне, але не вирішальне значення, а в мутній воді ця якість є зовсім неважливою. Набагато важливішим є запах приманки. У водоймах, де застосовується принцип «вловив – відпусти», короп уникає бойлів з сумнозвісним запахом. Щодо цього результативним може стати зовсім несподіваний аромат. Там, де риба не випускається назад, можна використовувати практично будь-який ароматизатор.

Діаметр коропових бойлів вибирається залежно від планованого розміру здобичі, в середньому 16-18 міліметрів.

Цікаво, що провідні спортсмени-«короп’ятники» прагнуть виготовляти бойли самостійно, а не купувати їх у магазині, незважаючи на широкий вибір і високу якість даного товару. Робиться це часто з фінансових міркувань.

Ось один з рецептів, максимально адаптований до специфіки російських бакалійних магазинів. Змішують 300 грамів кукурудзяного борошна, 300 грамів манної крупи, 200 грамів сухого молока, 200 грамів соєвого борошна, 200 грамів рибного борошна. На кілограм цієї суміші необхідно додати 5 чайних ложок якогось ароматизатору (коріандр, кориця, часник, кмин). Інгредієнти замішують на курячому яйці (1 яйце на кожні 100 грамів суміші), і з отриманого тіста ліплять кульки потрібного діаметру. Перед замішуванням тіста додають у збите яйце рідкі ароматизатори й харчові барвники. Готові кульки опускають у киплячу воду. Як тільки вони спливуть на поверхню (згадаєте, як варять пельмені), їх одразу виймають з води й просушують. Чим довше сушаться бойли, тем твердішими вони стають. Процес висушування може тривати кілька тижнів. Краще посушити ваші бойли довше, ніж переварити їх. На Заході випускається спеціальний пристрій для формування кульок з тіста, який збільшує продуктивність праці в кілька десятків разів.

Існує безліч ароматизаторів, і нам багато чому ще потрібно навчитися в делікатному питанні їх застосування. Типова помилка - передозування ароматизатора. Наївні припущення на кшталт: «Чим сильніше буде пахнути, тем краще буде клювати» - часто викликають зворотну дію. Розділіть весь запас бойлів на кілька рівних частин й обробіть їх тим же ароматизатором, але різної концентрації. Ця операція допоможе визначити потрібне дозування. Спробуйте поекспериментувати з різними комбінаціями протилежних ароматів: якщо в тісті міститься гостра добавка (кориця, часник), можна вмочити перед риболовлею бойл у якийсь фруктовий ароматизатор.

Щоб підсилити ефект, бойл, що використовується в якості насадки, безпосередньо перед риболовлею можна також занурити в ароматизатор, наприклад, у рідку карамель, яка застосовується в кондитерської промисловості.

Монтаж

У попередньому номері журналу я вже розповідав про два популярні серед спортсменів види монтажу: з протизакручувателем і «вертоліт».

Головна мета будь-якого коропового монтажу - запобігти захлестуванню повідця з гачком за основну ліску. Імовірність такого захлестування є досить великою, бо важке грузило завжди летить попереду оснастки. Протизакручуватель (точніше було б сказати «протизаплутуватель») - це трубочка із хлорвінілу або з твердого пластику, всередині якої проходить ліска. Грузило кріпиться до трубочки за допомогою застібки. Можливим є також варіант, коли трубочку одним краєм закріплено безпосередньо в тілі грузила-«оливки».

Довжина протизакручувателя має перевищувати довжину повідця, інакше він не буде виконувати своєї головної функції - запобігати перехлесту. 

 

Цілком достатньо зробити протизакручуватель на 5-6 сантиметрів довше.

Інший принцип покладено в основу монтажу «вертоліт». Тут захлестування вдається уникнути за рахунок того, що повідець із бойлом, прикріплений за допомогою вертлюжка до основної волосіні, обертається, немов лопасть пропелера, у площині, що перпендикулярна напрямку руху основної волосіні. Недолік монтажу подібного типу - можливість перехлесту в момент занурення оснащення на більшу (більше 4 метрів) глибину, де ефект «вертольоту» зникає. Щоб волосінь не захльостувалася, підмотуйте її в процесі занурення оснащення.

Характерна риса більшості монтажів - глухе кріплення повідця до грузила або наявність стопору на основній волосіні поруч із грузилом, що не дозволяє коропові далеко уплисти після покльовки. Як тільки він всмоктує бойл з гачком і починає рух, повідець натягується. Переляканий короп намагається виплюнути бойл, але гачок встромляється в його нижню губу. При такому монтажі можна трохи запізнитись з підсіканням, оскільки риба вже частково засіклась сама. Крім того, глухий монтаж дає можливість ловити дуже далеко від берега. Якщо ж ви використовуєте монтаж, що ковзає, навряд чи ви зможете зробити повноцінне й вчасне підсікання, коли вас з коропом розділяє 100 метрів волосіні й більше. Однак якщо ви ловите недалеко від берега, припустимими є варіанти монтажу, що ковзає.

Тактика ловлі

Якщо на дні багато корчів, воно заросло травою або ж захаращене, краще одразу змінити місце або перейти на ловлю іншими снастями.

Нарешті з урахуванням погодних та інших умов місце обрано, «rod-pod» (спеціальна підставка для вудлищ, на якій закріплені сигналізатори покльовки) зібраний, вудлища споряджено. Тепер на вас очікує кропітка, але зовсім необхідна операція - вивчення рельєфу дна. Для цього прив'яжіть до волосіні грузило і зробіть максимальний закид. Коли грузило торкнеться дна, починайте повільне рівномірне підмотування, при цьому уважно стежте за кінчиком вудлища. Грузило волочиться по дну й певним чином згинає вершинку вудки. Якщо раптом кінчик випрямився, це означає, що ви потрапили на зниження дна: яр, яму, старе русло ріки тощо. Відомо, що такі перепади глибин - найцікавіші місця для ловлі.

Визначивши після пробних закидів дистанцію, на якій ви будете ловити, прив'яжіть повідець з гачком.

 Кілька слів про техніку закиду. Переконавшись, що за спиною й над головою немає жодних перешкод, переходьте до виконання закиду. У початковій стадії вудку відведено назад (закид через голову), волосіньз грузилом і гачком знаходяться за спиною в статичнім положенні. Кисть правої руки біля котушки, кисть лівої – безпосередньо біля комля вудлища. Подивіться вперед уважно, не кваплячись, прицільтеся й досить рвучко натисніть на комель вудлища. Головне - вчасно відпустити вказівний палець правої руки, що притискає волосінь, і не форсувати закид. Під час польоту оснастки ведіть кінчиком вудлища в напрямку польоту грузила, тому що гальмування волосіні в кільцях вудлища часто стає причиною захлестування повідця.

 Як тільки оснастка торкнулося води, енергійно підмотайте волосінь, не чекаючи, коли грузило торкнеться дна. Закид слід робити трохи далі планованої точки ловлі, щоб, по-перше, не лякати коропа сильними лясканнями просто в нього над головою, а по-друге, змусити оснастку правильно розташуватися на дні.

Отже, снасть закинено, місце її приводнення позначено - можна починати пригодовувати місце ловлі.

Підгодовування

 Серед спортсменів-«короп’ятників» великою популярністю користується розчинна волосінь. Нанизавши на таку волосінь трохи бойлів для підгодовування, рибалка прив'язує цю гірлянду до гачка (до колечка або цівки) і закидає снасть.

 Через певний час після занурення волосінь, зроблена зі спеціального водорозчинного матеріалу, зовні схожого на целофан, зникає в буквальному значенні цього слова. На дні залишається купка бойлів для прикорму, серед яких знаходиться бойл «з сюрпризом» в якості вашого гачка. Якщо коропа у водоймі багато й він активно переміщується в пошуках їжі, то кращого підгодовування й бажати не треба. Якщо ж коропа потрібно підманити здалеку, ви не знаєте, де він, або у вас просто немає розчинної волосіні (що для наших рибалок найбільше актуально), то можна вдатися до будь-якого з традиційних способів підгодовування: закидати підгодовування з берега за допомогою рогатки або спеціальної трубки – «кобри», в порожнє тіло якої закладається один або кілька бойлів і потім різким рухом руки посилається в місце планованої ловлі. Такою «коброю» майстри закидають дуже далеко, досягаючи при цьому досить високої купчастості влучення.

Свою назву «кобра» одержала за форму самої трубки, вигнутої, немов змія, готова до нападу. Головний недолік «кобри» - вона призначена переважно для бойлів. Рогатка в цьому сенсі є більш універсальним приладом. Однак дальність закиду рогаткою обмежується сорока метрами, у той час як «коброю» можна закидати вдвічі далі.

"А чому, - спитаєте ви, - не закидати підгодовування руками, як це роблять наші рибалки?" Суть у тому, що ловля, про яку йдеться, найчастіше передбачає далекий закид приманки й практикується переважно у водоймах великої площі, коли короп перебуває далеко від берега. Якщо ж йдеться про ловлю коропа в невеликій річці або ставку, дійсно, розумніше буде закидати підгодовування рукою.

Деякі елементи описуваної снасті можна замінити більш доступними. Замість «rod-pod» та електронних сигналізаторів покльовки застосовують звичайні рогульки, залишивши тільки механічний сигналізатор «повзуча мавпа». На відміну від поширених серед наших «донників» дзвіночків, ці сигналізатори автоматично від'єднуються від волосіні під час підсікання й таким чином дають можливість вільно маніпулювати снастю. Незвичні поки для нас і наших коропів бойли можуть поступитися місцем традиційним кукурудзі або картоплі. Головне, не забувайте про волосяний монтаж і всіх інші особливості оснастки!

Крепление бойла

Крепление бойла

Крепление бойла

Крепление бойла

 


 
Поплавцева снасть для дальнього закиду
Секрети ловлі карася та лина
Ловля риби на "самодур" і "доріжку" в чорному морі
Спорядження для риболовлі. Одяг, взуття
Сучасна спортивна снасть для ловлі коропа
Чи легко зловити трофейну щуку
Кінець жовтня - щуча пора!
Календар рибалки: вересень
Ловля карася "взасос"


Комментарии к статье

Имя:
Ваш коментарий:

Введите код протекции
стрелка


Сучасна спортивна снасть для ловлі коропа Рейтинг: 4,81 Отзывов: 1