Рибалка

Рибалка в Україні ::.. Майстерня рибалки ::.. Воблер з домашньої майстерні. Виготовлення воблерів.

Воблер з домашньої майстерні. Виготовлення воблерів.


Полювання зі спінінгом на хижу рибу приносить багато задоволення, однак неминучими є втрати приманок під час ловлі в «міцних» місцях не тільки впливають на настрій рибалки, але й позначаються на його кишені. Особливо актуальним це є для провінційних аматорів спінінгу. Адже якщо у великих містах можна зайти в магазин, що торгує рибальськими снастями, і придбати майже все необхідне, в малих містах і віддалених населених пунктах рибалки-аматори бачать гарні, якісні снасті тільки на ілюстраціях рибальських журналів та іноді по телебаченню. А якщо все ж якісь снасті, аж ніяк не найкращої якості, зрідка з'являються на місцевих ринках і в магазинах, то коштують вони стільки, що ними треба не рибу ловити, а милуватись та пил з них здувати.

воблер як зробити

воблер як зробити

 

Але, як відомо, рибалки - люди кмітливі й уміють працювати руками. Якщо немає можливості придбати необхідні снасті, аматори виготовляють їх у своїй домашній майстерні. От і я, промучившись певний час у марному очікуванні появи в магазинах нашого міста спінінгових приманок, хоч якоюсь мірою гідних бути причепленими до карабіна моєї снасті й згадавши, що я все ж інженер, вирішив узятися за інструменти.

Із усього різноманіття штучних принад, використовуваних спінінгістами, мені найбільше подобаються воблери. Велика кількість сфер їх застосування, особлива привабливість для хижака, можливість статичної ловлі на течії - усі ці переваги дозволяють мати в активі два-три «хвости» навіть у найбільш «глухий» період. Я не зупинятимусь на техніці й тактиці ловлі з воблером; про це написано чимало докладних та інформативних статей, але мій досвід у створенні цих принад напевно буде цікавим аматорам-спінінгістам, насамперед тим з них, хто має бажання використовувати цю уловисту приманку, однак не має можливості її придбати.

Перш ніж приступитися безпосередньо до виготовлення воблеру, необхідно добре уявити собі, де, чим, в яких умовах і за якою рибою ви збираєтеся з ним полювати. Як вже неодноразово зазначалось, гармонійна побудова снасті впливає не тільки на задоволення від ловлі, але й на кількість покльовок. Застосовуючи важкий дворучний спінінг із товстою волосінню й невеликим, легким воблером, ви чи навряд отримаєте гарні результати, як і у випадку використання великого, важкого воблера з делікатною, тонкою снастю. То ж, вибравши попередньо орієнтовні розмір, вагу, форму й розфарбування майбутньої приманки, можна переходити до вибору необхідних інструментів, матеріалів і власне виготовлення воблеру. Далі буде викладено технологію виготовлення приманки на прикладі створення плаваючого воблеру для ловлі переважно середньої й великої щуки та судака на великих водосховищах, річках і каналах з несильною течією.

У дерев'яному бруску (краще березовому) або щільному пінопласті розміром 9х30х25 ножівкою по металу робляться два пропили (мал.1). Причому чим глибше повинен поринати воблер при прискореній проводці, тем меншим повинен бути кут «дельта». Далі гострим ножем бруску надається бажана форма майбутньої принади. Форма тіла повинна бути максимально симетричною відносно поздовжньогопазу. Цього можна досягти, підганяючи контур за допомогою наждачного паперу із крупним зерном. Після припасування корпус принади шліфується дрібним наждачним папером.

воблер як зробити

 

З нержавіючого дроту 0,8-1,0 міліметри, використовуючи кусачки й щипці з круглими губками, виготовляється дротовий каркас, що відповідає розмірам тіла принади (мал.2).

воблер як зробити

 

На пластині органічного скла товщиною 2-3 міліметра різцем накреслюється контур лопасті. Форма лопати обирається залежно від глибини занурення воблеру. Чим глибше повинен занурюватись воблер, тем довшою має бути лопасть відносно довжини тіла воблеру. Для більш живої та впевненої гри принади бажано, щоб лопасть була трохи ввігнута. Цього легко досягти, потримавши пластину з накресленим контуром над носиком киплячого чайника або полум'ям газової плити й несильно згинаючи її по поздовжній осі лопасті. При згинанні лопасті необхідно стежити, щоб та її частина, яка буде вклеюватися в корпус воблеру, залишалася рівною.

Різниця по висоті між бічними краями й серединою лопасті може становити приблизно 1,5-3,0 міліметри. Заготовка випилюється лобзиком по контуру з невеликим припуском і остаточно підганяється надфілем або за допомогою наждачного паперу. Нижню кромку лопасті й гострі грані, що залишилися після випилювання, необхідно закруглити (мал.3).

 

воблер як зробити

 

Зібравши всі частини воблеру й причепивши через заводні кільця трійники, можна братись за його регулювання у ванні або будь-якій іншій придатній для цієї мети ємності з водою. 

Вставляючи в поздовжній пропил пластинки свинцю, досягають необхідної глибини занурення воблеру (чим глибше повинен занурюватись воблер при проводці, тем менша частина спинки повинна залишатися над рівнем води). У нашому випадку ми досягаємо нульової плавучості, що дозволяє вести принаду в повільному темпі на необхідній глибині. Далі, прив'язавши (бажано вузлом, який рекомендується для прив'язки фірмових воблерів) до носової петлі відрізок волосіні, імітуємо проводку принади з різною швидкістю. Зміщуючи центр ваги від хвоста до носа або у зворотному напрямку, досягаємо впевненої й енергійної гри воблеру при мінімальній швидкості його руху. Позначивши олівцем місця розташування свинцевого вантажу, принаду розбираємо, а корпус її добре просушуємо.

Після повної просушки корпусу можна приступати до складання воблеру. У поздовжній пропил вставляється дротовий каркас, змащений завчасно розведеною епоксидною смолою (необхідно бути обережним - смола токсична!). По мітках, зроблених під час регулювання, у пази поміщають свинцеві вантажі й лопасть (вона повинна розташовуватись абсолютно симетрично відносно поздовжньої осі воблеру), також змащені епоксидною смолою. Заготовка закріплюється в переверненому положенні на добу. Після повної полімеризації смоли дрібним наждачним папером акуратно видаляють її залишки.

Для фарбування воблеру можна застосовувати будь-які, не обов'язково водостійкі, фарби, аж до акварелі й гуаші. Дрібні й тонкі елементи розфарбування зручно робити фломастерами й маркерами (зокрема сріблястими, золотавими й кольору бронзи). Що стосується палітри й деталей фарбування, тут є широке поле для фантазії рибалки. Одні вважають, що фарбування повинно бути найбільш реалістичним й максимально копіювати фарбування риби, на яке полює хижак у даній водоймі, інші надають перевагу дуже дивній комбінації квітів і деталей. Напевно, істина, як завжди, знаходиться десь посередині, і все ж найбільш суворим критиком художніх талантів рибалки залишається риба: кількість її покльовок підкаже рибалці вірне вирішення цього питання.

У нашому випадку тонким пензликом або шматочком поролону на весь корпус (крім лопасті) наносяться два шари білої фарби з проміжною просушкою. Після цього жовтою або жовтогарячою фарбою малюють очі із чорною зіницею.

Імітацію луски можна виконати (після нанесення білої фарби) круглим напилком з великою насічкою. Корпус воблеру кладуть на бік на рівній поверхні, і напилок із зусиллям прокочується по бічних поверхнях, залишаючи за собою рівні ряди міток. Чорною фарбою або маркером розфарбовується спинка принади, сріблистим маркером - боки, у тому числі й насічка, що імітує луску (імітувати лусочки можна також за допомогою сріблястої обгортки від сигарет або кави, наклеюючи її на бічні поверхні воблеру). Черевце залишається білим. Тонким чорним фломастером наносяться контури зябрових кришок і грудних плавців (можна намалювати додаткові смуги або плями, що імітують фарбування окуня або піскаря). Грудні й анальні плавці зафарбовуються яскраво червоним або жовтогарячим фломастером.

Після повного висихання фарби воблер (крім лопасті) покривається одним або двома тонкими шарами епоксидної смоли. Смола має достатню міцність і з погляду естетики надає принаді цілком «фірмовий» вигляд. Замість епоксидної смоли готовий воблер можна покрити двома-трьома шарами водостійкого(наприклад, паркетного) лаку, але в цьому випадку принаду доведеться покривати методом занурення, тому що при нанесенні лаку пензликом або тампоном можна вимазати елементи фарбування.
Після закінчення просушки воблеру голкою прочищаються дротові петлі й прикріплюють заводні кільця із трійниками. На заводне кільце разом із трійником для більшої привабливості й створення додаткових коливань можна повісити невелике тонке перо з м'якого пластику яскраво-червоного кольору (наприклад, вирізане із пластикової пляшки з-під кетчупу). У цьому випадку слід стежити за тим, щоб додаткове перо не заважало вільному руху трійника.
Для ловлі з повільною проводкою й на малій глибині краще змайструвати складовий воблер. Технологія його виготовлення мало відрізняється від вищеописаної й буде зрозуміла з малюнка 4.

мал 4

Виготовлення одного воблеру є набагато дешевшим за придбання його «фірмового» побратиму, навіть за умови, що його є де й за що купити. Ну, і звичайно, найбільше задоволення приносить належна оцінка вашої роботи тим важким судаком або ще більшою, рекордною, щукою, які не залишили непоміченім виріб ваших рук, і, залишивши на ньому відбитки своїх зубів, стали гідною прикрасою обіднього столу.
 



 
Як зробити кружка
Виготовлення грузил для спінінгових приманок
Епоксидна смола для виготовлення приманок
Домашнє виробництво воблерів
Воблер з домашньої майстерні. Виготовлення воблерів.
Самопідсікач для донки
Поролонова незачіпляйка для ловлі судака. Приманка.
Виготовлення сіткового полотна


Комментарии к статье

Имя:
Ваш коментарий:

Введите код протекции
стрелка


Воблер з домашньої майстерні. Виготовлення воблерів. Рейтинг: 4,73 Отзывов: 1