Рибалка

Рибалка в Україні ::.. Двигуни до човнів ::.. Човни і все, що з ними пов'язано

Човни і все, що з ними пов'язано


За своєю конструкцією човни бувають переносні, до котрих відносяться й гумові надувні, розбірні, тобто ті, що складаються з каркаса, обтягнутого водонепроникною матерією, а також зроблені з автомобільних та волейбольних камер та звичайні дерев'яні. Надувні одномісні човни не дуже зручні. Їхній головний недолік полягає в тому, що вони небезпечні. Вони виготовлені з тонкої прогумованої матерії, а тому їх може легко прорвати якийсь предмет з гострими кутами і навіть рибальський гачок. Бували випадки, коли такий човен несподівано лопався від розширення повітря, яким він наповнений, після нагрівання сонцем, і рибалка опиняється в воді. Окрім того, в ньому дуже незручно сидіти. Є відчуття, що його дно прилипає до ніг, і не відліплюється, яке б положення не прийняв рибалка. Через дуже низьку посадку вона обмежує видимість поплавця. Багатомісні надувні човни більш надійні. Їх роблять з товстої тканини. Вони мають високі борти і тому більш надійні, але під час руху проти вітру вимагають багато значних фізичних зусиль. Цілком придатними для вудіння є сучасні двомісні надувні човни. Їх вантажопідйомність до 250 кг, вага – близько 10 кг. Балони таких човнів мають два відсіки, тому аварія майже виключена. Щоб запобігти надмірного накачування балон забезпечують запобіжним клапаном. В комплекті рекомендуємо купувати ніжний насос, розбірні весла, надувні рятувальні круги в якості сидінь і намет на випадок дощу, що встановлюється в човні. Байдарки малостійкі, і тому не дуже зручні. Найбільш надійними є звичайні дерев'яні човни. За формою вони розподіляються на кільові та плоскодонні. Кільові човни відрізняються швидкохідністю й вимагають менших зусиль весляра, але вони не дуже стійкі. Окрім того, на них важко проходити перекоти. З таких човнів ловлять поплавцевою вудочкою лише за слабкої течії, бо сильний струмінь, вириваючись з-під кілю, утворює на великій відстані вири, що заважають вудінню й роблять клювання малопомітним. Найкращою вважається широкий довгий (не менше 3,5 м) плоскодонний човен з низькими в 2-3 дошки бортами. Вона дуже стійка. Корма й ніс її однаково гострі. Дно овальне, з вигином до бортів. Завдяки такій конструкції струмінь води, що виривається з-під човна, майже не утворює вирів, тому з неї можна вудити будь-якою снастю. В середовищі вудильників-аматорів давно існує така приказка: «Човен для рибалки, як кінь для сідока».  В ній – глибокий сенс. Як вершник має масу переваг перед пішоходом, так і рибалка-човняр – перед береговим рибалкою. Всю красу, всю принадність і романтику ловитви риби з човна, коли світ зелений та блакитний, неможливо описати.

Стаціонарні човни

Зі стаціонарних човнів добре підходить для рибальства дерев'яний човен з пласким і трохи кільовим дном. Він стійкий на воді, навіть якщо заякорити його упоперек течії, не дає завихрень, легко подужує мілину й перекати, зручний для розміщення різноманітного оснащення. Але… власник такого човна «прив'язаний» до водойми, де він базується. Якщо він матиме намір порибалити в іншому місці, йому доведеться подбати про тягач для переміщення човна. Кільовий човен (з фанери чи пластику) також підходить для рибальства. Але її неможна ставити упоперек течії, якщо вудити доводиться з поплавцем. Струмені води, що вириваються з-під кіля, завихрюються й затягують поплавець під воду, не даючи рибалці можливості бачити клювання. Ставлення рибалок до стаціонарних металічних човнів типу «Прогрес», «Казанка», «Ока», «Романтик» та ін. двоїсте. З одного боку, такі човни дуже надійні, добре ходять під мотором, що дозволяє їх власникам виконувати тривалі плавання. А з іншого – за вітряної погоди вони гуркотять під ударами хвиль, а в тиху – навіть дріб, що впала на дно, відлякує рибу.

Як осмолити човен

Дерев'яний човен – моторний та весловий – необхідно осмолити. Часто смоління намагаються замінити шпаклюванням та фарбуванням, але це, як і неправильне смоління, не вирішує проблему: рано чи пізно човни дають течу. Човен перш за все необхідно висушити, відчистити від бруду, інакше до нього не прилипне смола. Потім варять одне-два відра смоли до тих пір, поки вона не стане рідкою, як молоко. Поки вариться на вогнищі смола, човен зсередини обливають бензином з розчиненою в ньому смолою. Цей насичений смолою розчин після висихання не розплавиться на сонці та не бруднитиме рук і одягу. Якщо де-не-де, зазвичай в кутах, дерево човна все ж таки сирувате, то ці місця трохи поливають бензином та підпалюють. Коли дерево посвітлішає, тобто висохне, вогонь тушать. Якщо смола дуже крихка, то у відро з нею додають мазут чи відпрацьоване машинне мастило, від чото смола стає більш в'язкою. Рідку смолу, зачерпнувши ковшем, ллють з боків по дну човна, розмазуючи дерев'яною лопаткою. Особливу увагу звертають на просмолення щілин, носу та корми. Розчин смоли в бензині, глибоко просочуючи дерево, висихає через декілька годин. Щоб на сонці дно човна не тріскалось, його вистилають рогозом, кугою. Осмолений таким чином човен не потече, в ньому можна вудити навіть в домашніх капцях.

ЧОВНОВИЙ МОТОР

Корисна річ для тих, хто вудить на великих водоймах з важких човнів. Вітчизняна промисловість випускає декілька типів підвісних і стаціонарних човнових моторів потужністю від 2 до 40 й більше кінських сил. Але оскільки найбільш підходящім човном для рибалки-аматора є гумовий надувний, котрий не пристосований для мотору, то й необхідність в подібній характеристиці човнових моторів відпадає. Тих, хто зацікавиться ними, відсилаємо до заводських інструкцій, котрі прикладаються до кожної моделі.

Тент для човна

Тент для човна є дуже важливою деталлю рибальського екіпірування. Натягують його над човном на збірний каркас. Один з варіантів встановлення такого тенту: вертикальні стойки каркасу, складені з дюралевих трубок чи лижних палок, вставляються в отвори під кочети та поєднуються у верхній частині поперечкою; фіксація трубок здійснюється розвідним шплінтом. Стійкість та міцність каркасу надають дві трубки-підкоса. Один кінець підкоса з'єднується вушком з кутом стійки, інший – кріпиться на носу човна. Зверху каркасу натягується плащ-намет чи покроєна за формою та розміром поліетиленова плівка – під час дощу, а для захисту від пекучих променів сонця – чохол з легкої перкалевої тканини. Тент може натягатись не тільки на трубах, але й на рейковому чи дротяному каркасі. На бортах човна шурупами кріпляться накладки-гудзики, на котрі застібаються петельки-накидки. Човен стає схожий на циганський візок, але це не заважає рибалці ловити під час дощу, ховатись від пекучих променів сонця та ночувати прямо на воді, сховавши човен серед рясного очерету.

ГУМОВІ ЧОВНИ

Найбільш підходящим засобом «пересування» для рибалки-спортсмена, звичайно ж, треба признати надувний гумовий човен: він портативний, легкий в пересування водою, а м'які сидіння дозволяють без втоми рибалити по вісім-десять годин підряд. Промисловість виробляє човни в трьох варіантах: одномісні, двомісні та багатомісні (каталоги човнів зрідка публікуються в спортивній періодиці). Найзручніші з них – двомісні човни. Вони мають достатню вантажопідйомність (200-250 кг), чималу місткість (можна вільно сидіти, витягнувши ноги) й досить високі борти (30-35 см), що дуже важливо під час вудіння на великих водоймищах та ріках. Для того, щоб рибалення на двомісному човні було більш комфортним, в носовій частині облаштовується крісло для сидіння. З цією метою дві гумові подушки, котрі продаються разом з човном, треба міцно зв'язати вузькими сторонами, добре надути, а потім одну покласти на дно, а іншу поставити вертикально, притуливши до носового балону човна. Можна спорудити крісло з дитячого надувного матрацу. Деякі рибалки не ускладнюють собі життя облаштуванням крісел: вони просто сідають на борт човна, на дошку, перекинуту з борту на борт. Небезпечна звичка! Окрім того, що при такому сидінні до човна, як правило, потрапляє вода і все в ній плаває (рюкзак, пенали, коробки з приманками), рибалка сам постійно ризикує викупатись – достатньо одного невірного руху. Нарівні з масою переваг гумові човни мають недоліки, котрі власник зобов'язаний враховувати під час експлуатації. По-перше, його борти «бояться» гострих предметів. Цебто, лапи якоря слід закруглити, щоб вони не могли раптово порвати тканину; під час переміщення водоймою рибалка повинен уважно дивитись – чи не стирчить на шляху корч; при виході на берег – стерегтися битого скла, гострого каміння, дроту, що стирчить, і ні в якому разі не тягати човен по землі. По-друге, як відомо, від нагрівання повітря має властивість розширятись. Значить, спекотним днем треба періодично стравлювати повітря з відсіків, інакше воно може розірвати човен. Але робити це слід дуже обережно, а краще за все – на берегу. Інший недолік гумового надувного човна – велика парусність. Через сильну плавучість вона тримається на воді, як мильна бульбашка. Тому при підсиленні вітру й хвилюванні води ловитву слід негайно припинити. Ведіть свою каравелу до берега так, щоб хвиля била не в борт, а в ніс чи корму, інакше човен буде моментально заповнений водою. Гумовий човен може заподіяти деякі незручності під час транспортування: тягати рюкзак, оснащення та ще й мішок з човном – не дуже приємно й легко. Але тут справі може допомогти невеликий складний візок. Такі візочки продаються в господарських магазинах. Більше за все з них підходить та, в котрій більш широкі й високі коліщатка і є жерстяна поличка, під час вудіння на водоймі складений візочок поміщають до корми, він виконує роль підставки для вудочок.

ЗБЕРІГАННЯ НАДУВНОГО ЧОВНА

Надувний човен за неправильного зберігання дуже швидко виходить з ладу. Коли закінчується сезон ловитви на відкритій воді, важливо створити оптимальні умови зберігання надувного човна, тим самим ви подовжите строк його експлуатації. Що для цього треба робити? Перш за все, видаліть пісок, що збирається між надувними бортами й дном, та ретельно вимийте човен. Для цього наповніть його повітрям і нахиліть так, щоб вода стікала з нього. Видаліть з корпусу сіль, траву, мул, твань, мастило від пального. Плями, що утворились за сезон, не тільки погіршують зовнішній вигляд судна, але часом маскують серйозні ушкодження.  Зазвичай плями видаляють за допомогою води й мила чи якогось неабразивного миючого засобу. Неможна застосовувати з цією метою бензин чи інші органічні розчинники. Потім висушіть човен, приділяючи особливу увагу стрічці (регулятору), що поєднує борти й дно, для чого слід випустити з судна повітря й виверніть його дном назовні. Щоб видалити воду чи конденсат всередині бортів, слід лишити клапани на деякий час виверненими. Після того, як човен повністю просохне, уважно огляньте його, відзначте всі місця, де гума розтріскалась чи є інші пошкодження. Виявивши навіть невеликі пошкодження, одразу ж проведіть необхідний ремонт, не відкладаючи його до весни. Потім засипте трохи тальку всередину камер і трохи посипте ним човен зовні. Зберігати човен рекомендується в розгорненому стані трохи наповненим повітрям. Якщо немає такої можливості, зберігайте човен в чохлі. Перед пакуванням згорніть її якомога більш вільно, щоб запобігти появі тріщин на згинах (чим більше радіус закруглення на згині, тим менше ймовірність появи тріщин). З цією ж метою раз на три місяці корисно перекладати човен, але так, щоб старі згини не співпадали з новими. Одночасно слід перевірити внутрішню поверхню камери, замінивши в ній повітря двічі чи тричі. Сидіння, весла, міх та інші комплектуючі деталі перед пакуванням також слід ретельно очистити, промити й просушити. Шланг міху бажано зберігати у випрямленому стані, запобігаючи згинів. Човен слід тримати в сухому приміщенні, при температурі повітря від 0 до 25°С і відносній вологості 30-80%. Він має бути захищений від прямого сонячного проміння та знаходитись на відстані не менше 1 м від обігрівальних приладів. На човен не мають потрапляти мастило, бензин, гас, луг та інші хімічні активні речовини, що руйнують гумовий шар і текстильну основу тканини.

Ремонтування надувного човна

Як тільки виявите, що човен несправний (вода потрапляє до кокпіту, борти не тримають повітря), пливіть до берега й там уважно огляньте його. Перш за все, необхідно добре накачати відсіки повітрям. Іноді місце пошкодження можна визначити за шипінням, з котрим повітря виходить з борту. Якщо пошкодження не вдалось виявити, по черзі вкрийте мильною піною всі поверхні наповнених відсіків човна за допомогою губки. Там, де є витік повітря, мильна піна здується бульбашкою. Пошкоджене місце позначте кульковою ручкою, щоб потім знайти його. Огляд човна краще починати з зони розміщення клапанів. Потім, повернувши човен догори дном, старанно огляньте дно й місця його з'єднання з бортами. Навіть, якщо місце пошкодження визначене, не слід поспішати із закінченням огляду човна: на ньому можуть виявитись здирання, потертості, відшарування замазувальних стрічок та гумових деталей. Тільки після того, як ви оглянули увесь човен, можна починати ремонт, спустивши з нього все повітря. Існують два основних способи ремонту – холодний та гарячий. Холодний ремонт може бути виконаний в домашніх і навіть похідних умовах. Для роботи потрібні ножиці, валець і диск для накочення (замість них можна використати підходящій предмет циліндричної форми), шмерґелевий папір для зачищення гумового шару тканини, пензлик для нанесення клею, розчинник і гумовий клей, котрий зберігається в герметичній закритій тарі. Краще використовувати клей, що входить до комплекту запасних частин і приладдя для човна (ЗІП). Гумові клеї являють собою розчини каучуків чи не вулканізованих гумових сумішей в органічних розчинниках. Цілком доступний гумовий клей (марки А і Б), 4010, 4508, 88Н, 4НБУВ; іноді для ремонту надувних човнів використовують клеї холодного затвердіння, що само вулканізуються, СВ-1, СВ-1-5, СВ-1М, СВ-1-5М, котрі утворюються після змішування клею 4508 з розчином вулканізуючого агента клею «лайконат» чи «лайконат-М». Перед використанням клей розмішують і збовтують; якщо він занадто густий, його розводять розчинником. Проколи, здирання, невеликі розриви бортів і дна ремонтують, шляхом накладення на пошкодження заплати (посилення) круглої чи овальної форми. Посилення має бути ширшим за пошкоджене місце на 25-30 мм в кожен бік. Якщо розрив великий, то його спочатку зашивають капроновими нитками. В цьому випадку форма заплати повинна повторити форму розриву, її кути необхідно закруглити, щоб вони не відривались під час експлуатації надувного човна. В якості заплати рекомендовано використовувати матеріал, що входить до комплекту ЗІП чи ідентичний тому, з якого зроблений човен. Рекомендується брати з собою в похід декілька відшорсткованих клаптів для заплат чи шматок відшорсткованої тканини, з котрої на місці можна вирізати заплату потрібних розмірів і форми. Відрізки тканини мають бути упаковані в поліетиленовий пакет. Поверхні човна, що склеюються, і заплати треба зачистити грубозернистим шмерґелевим папером (за його відсутності можна шорстку вати верхній шар гуми ножем, але дуже обережно, щоб не проколоти прогумовану тканину і не зачепити текстильну основу). Потім протріть поверхні розчинником (бензином чи етилацетатом), котрий очищує від пилу, що утворюється під час шорсткування, знежирює та сприяє набряканню гумового шару тканини. Якщо немає розчинника, то промити тканину можна чистою водою, однак міцність склеювання в цьому випадку зменшиться. Поверхні добре просушіть і нанесіть на них пензлем тонкий рівний шар гумового клею. Через 10-15 хвилин, коли клей втратить липкість (це можна перевірити лезом ножа), нанесіть другий шар і дайте йому висохнути настільки, щоб під час торкання ножем прилипання ледве відчувалось. Неможна дмухати на змазану клеєм поверхню, щоб пришвидшити випарення розчинника, тому що волога від дихання погіршує міцність склеювання. Заплату візьміть за краї й, не торкаючись руками поверхонь, що склеюються, накладіть точно на пошкоджене місце. Після того, як обидві поверхні зіткнулись, змінити положення заплати дуже складно, зняти її можна тільки ривком. Коли заплату накладено, притисніть її рукою, розгладьте від середини до країв і прикатайте вальцем. Якщо під заплатою виявився пузир повітря, обережно видавіть його назовні. Потім посипте заплату тальком, щоб до неї не прилипали інші шматки тканини. Ремонт рекомендується робити за температури не нижче 15°С. Якщо ремонт доводиться робити в умовах походу, то в гарну погоду човен треба помістити в тінь, бо на сонці клей швидко утворює плівку. У вітряну чи дощову погоду ремонтувати човен краще в закритому приміщенні (наприклад, в наметі, щоб захистити поверхні, що склеюються, від потрапляння вологи й сміття). Ремонт відшарованих замазочних стрічок і гумових прес-деталей проводиться також холодним способом. Для більш міцного склеювання не слід наповнювати човен повітрям протягом доби після ремонту (в умовах походу – не менше 3 годин витримки). Якщо потрібно замінити полотнище, відремонтувати перегородки, забивати великі розриви декількох відсіків, розшарування швів, необхідно відправити човен до заводу-виробника чи в спеціалізовану майстерню. Гарячий спосіб застосовується у випадку порушення (негерметичності) стиків бортів, в місцях приклеювання перегородок, відшаруванні стрічки (регулятора) бортів. Такий ремонт виконують також на заводі чи в спеціалізованій майстерні, де є відповідне обладнання й матеріали.



 
Вам потрібен водомет? Водомети
Як вибрати двигун для човна
Спроба зробити «Вітереця» справжній двигун


Комментарии к статье

Имя:
Ваш коментарий:

Введите код протекции
стрелка


Човни і все, що з ними пов'язано Рейтинг: 4,59 Отзывов: 1